Суріпиця озима Введіть вашу поштову адресу для підписки на новини нашого сайту
10.10.2008

    Суріпиця озима (Brassica campestris var. oleifera f. biennis D.C.). Однорічна технічна біоенергетична, сидеральна, кормова і медоносна культура. Має важливе значення для вирощування в основних та особливо в повторних післяукісних і  післяжнивних посівах. 
    Урожайність зеленої маси в основних посівах становить 35-45 т/га, у повторних – 20-30 т/га. Облистненість рослин – 48-53%.
    Зелена маса її вирізняється цінним хімічним складом. У період використання на зелену масу в ній міститься 12-16% абсолютно сухої речовини, 20,2-23,5%  – протеїну, 4,8-5,3 – ліпідів, 13,2-15,0% – золи. 
    Проростання насіння розпочинається при температурі +1...+20С. Рослини не пошкоджуються приморозками до мінус 60С. Не переносить тривалого затоплення, можуть гинути під льодяною кіркою. При наявності снігового покриву витримують морози 25...300С. Для забезпечення високої зимостійкості рослинам суріпиці озимої необхідно до кінця осіннього періоду вегетації утворювати до 8 справжніх листків.
    Суріпиця озима високопродуктивна олійна культура. Урожайність насіння становить до 3,0 т/га, вихід ліпідів – до 1200 кг/га. За урожайним потенціалом дещо поступається ріпаку озимому та тифону.

   

    МОРФОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

    В умовах Лісостепу та Полісся України суріпиця озима сягає 150-160 см висоти.  Стебло пряме, гіллясте. Листки світло-зелені, ліроподібні, глибоко серцевидною основою охвачують стебло. Суцвіття – видовжена китиця. Квітки – жовто-золотистого кольору. Плід – стручок, в якому 20-30 насінин. Насіння дрібне, червонувато-коричневе. Маса 1000 шт. становить від 2,1 до 2,5 г.
 Вегетаційний період при використанні  на зелений корм становить  225-230, на насіння – 270-280  діб.
Як інтенсивна культура суріпиця озима, випереджує інші капустяні культури за темпами розвитку. За ростовими показниками  вона дещо поступається озимому ріпаку та тифону.

    СОРТИ

     В Державний реєстр сортів рослин України занесено сорти озимої суріпиці – 'Вікторія', 'Оріана'. Найбільш відомий і поширений в Україні сорт озимої суріпиці – 'Горлиця'.

      ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

     Кращими попередниками  для суріпиці озимої є бобові, бобово-злакові, ранні зернові та овочі. Суріпиця озима є добрим попередником для багатьох польових і кормових культур. Після збирання врожаю суріпиця озима залишає від 10 до 20 т/га органічних решток, при мінералізації яких здійснюється позитивна післядія на ріст, розвиток і продуктивність наступних культур сівозміни. При використанні всієї біомаси на сидерат у грунт надходить 30-35 т/га органіки. 
    Обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, оранці на глибину 18-20 см, культивації і боронуванні. Залежно від щільності і вологості грунту проводять коткування до і після сівби. Мінеральні добрива (N60P90K90) вносять під культивацію.  
    Суріпицю на корм і сидерат можна сіяти від ранньої весни до ІІ-ІІІ декади серпня у вологий вирівняний грунт. У сприятливих умовах сходи з'являються на 3-4-й день. Оптимальний строк сівби – ІІІ декада серпня. 
    Для успішної перезимівлі рослин необхідно, що вони до пізньої осені утворили розетку із 6-8 листків. 
    Суріпицю озиму на зелений корм і насіння необхідно сіяти рядковим способом. В окремих випадках  на насіння її висівають широкорядним способом з міжряддями 30 або 45 см. 
    Глибина загортання насіння становить 20-30 мм. Оптимальною нормою висіву є  5-6 кг/га. Для рівномірного посіву  насіння змішують з баластом 1:2 (комплексними гранульованими добривами – нітроамофоскою, нітрофоскою) і сіють зерно-трав’яними  сівалками.
    При весняній або ранньо-літній сівбі суріпиця озима через 50-60 діб утворює щільний травостій, але, як озима форма, не цвіте і не утворює насіння. Такі посіви можна використовувати на корм і сидерат.
    Збирання насінників суріпиці озимої проводять роздільним способом (при пожовтінні більшості стручків на рослині) або прямим комбайнуванням. Насіння після очистки досушують до вологості 8-10%.

    ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З БУР'ЯНАМИ, ШКІДНИКАМИ ТА ХВОРОБАМИ
 

    Бур'яни та заходи боротьби з ними  Основним заходом боротьби з бур'янами залишається чітке дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур в системі сівозміни. Суріпиця озима, внаслідок своїх біологічних особливостей добре конкурує з бур'янами в  період вегетації. Це створює добрі передумови для одержання високої продуктивності цієї культури без додаткових затрат на відповідні заходи боротьби з бур'янами. Але при порушенні певних технологічних параметрів, розміщені її після сильнозабур'янених попередників виникає потреба застосувати додаткові заходи боротьби.
    Особливо важливо забезпечити чистоту посівів в ранні фази її росту. При цьому агротехнічними заходами боротьби з бур'янами можуть бути механічне їх знищення в системі сівозміни, коли дотримуються оптимальних строків виконання технологічних операцій, а також міжрядний обробіток при широкорядному способі сівби. Хоча із значним подорожчанням пально-мастильних матеріалів стає доцільним використовувати і хімічні засоби. Після їх застосування забур'яненість порівняно з контрольним варіантом знижувалась на 60-90 %. 
    Шкідники та заходи боротьби з ними Значний недобір урожаю спричиняють шкідники. Бони безпосередньо пошкоджують рослини, а з іншого боку,  пошкоджуючи і травмуючи їх, створюють передумови для розвитку хвороб. Найбільшої шкоди завдають – квіткоїд, хрестоцвіті блішки, ріпаковий пильщик, прихованохоботники (стручковий, стебловий), капустяна попелиця.
    Хрестоцвіті  блішки В період сходів найбільшої шкоди посівам завдають хрестоцвіті блішки – хвиляста, чорнонога, світлонога та інші, виїдаючи на сім'ядольних листочках отвори округло-овальної форми, а в більшості випадків пошкоджують і точку росту. 
    Основні заходи боротьби з цими шкідниками – знищення бур'янів з родини капустяних, якісна підготовка ґрунту, сівба в оптимальні строки та хімічні обробки посівів рекомендованими препаратами. Добрий ефект дають крайові обробки їх на початку появи сходів, що значно зменшує затрати на боротьбу при повному заселенні їх шкідниками.
    Капустяний білан В окремі роки, можуть набути поширення і завдати великої шкоди капустяний та ріпний білан, їх біологічний ріст, розвиток майже аналогічні пильщикові, а значить і заходи боротьби з біланом наявними препаратами (Б1 -58, волатон, сумицидин, децис і т.д.).
    Прихованохоботники (ріпаковий, хрестоцвітий, стебловий) Ці шкідники розвиваються і завдають шкоди навесні та протягом вегетації. З місць зимівлі жуки виходять при температурі +6°С, а їх масовий літ відбувається при температурі 10-12°С, він припадає на І-ІІ квітня. Через 12-14 днів після масового виходу самки відкладають яйця: ріпакового –  у верхівки молодих пагонів рослин; хрестоцвітого –  біля кореневої шийки рослин (часто з осінніх місць заселень на посівах); стеблового –  в пазухи або центральні жилки листків, де й починають розвиватися личинки. Вони проточують ходи всередині пагонів, біля кореневої шийки та по жилках листків. Рослини внаслідок пошкодження часто відстають в рості, листя висихає й опадає, а в місцях пошкодження кореневої шийки навіть обламується. У місцях пошкоджень рослин прихованохоботниками інтенсивніше розвиваються грибкові хвороби. Рослини, пошкоджені цими шкідниками, дуже добре помітні в період достигання та перед збиранням урожаю.
    Поріг шкідливості прихованохоботників –  2 жуки на 25 рослин.
    Обробку посівів необхідно проводити після обстеження та виявлення масового виходу шкідників (орієнтовний термін – І-ІІ декада квітня ) наявними інсектицидами.
    Ріпаковий  квіткоїд - це один із найпоширеніших та найнебезпечніших шкідників. Жук чорного кольору із зеленуватим блиском, довжиною 2,5 мм, зимує під рослинними рештками. Навесні при температурі близько 10°С залишає місця зимівлі й заселяє бур'яни з родини капустяних. На посівах з'являється в фазу бутонізації. У бутонах вигризає тичинки і маточку ще до початку цвітіння. Масове заселення цим жуком рослин у період цвітіння вже не завдає такої шкоди, але в окремих випадках призводить до зниження врожаю.
    Поріг шкідливості –  3 жуки на одну рослину. В боротьбі з квіткоїдом можна застосовувати перитроїдні інсектициди, проводячи одне-два обприскування посівів (із зміною препаратів) до початку цвітіння, щоб запобігти знищенню бджіл.
    Капустяна попелиця Цей шкідник розвивається на посівах суріпиці озимої в окремі, особливо вологі роки. Живиться він соком рослин, що викликає передчасну в'ялість і засихання листя та стручків, знижуючи врожай. Найефективнішими засобами боротьби з попелицею є препарат БІ - 58.
    Крім перелічених шкідників, на посівах суріпиці озимої можуть поширюватись  бурякова нематода, капустяні листоїди та цілий ряд інших шкідників. Тому треба впродовж вегетаційного періоду своєчасно обстежувати посіви і при досягненні порогу шкідливості застосовувати рекомендований препарат у терміни та в дозах відповідно до біології кожного із названих шкідників, по можливості поєднуючи це з внесенням гербіцидів, щоб запобігти неефективним затратам коштів.
    Хвороби та заходи боротьби з ними. Серед  найпоширеніших хвороб, що завдають найбільшої шкоди, є чорна ніжка, фомоз, переноспороз, альтернаріоз, бактеріоз коренів.
    Чорна ніжка Хвороба проявляється в період сходів і характеризується наявністю чорної гнилі біля кореневої шийки. Гниль швидко поширюється на корінь, викликає його потоншання й припинення росту. Сім'ядолі та листки уражених рослин жовтіють і засихають, що призводить до їх загибелі. Збудниками хвороби є гриби та бактерії, які знаходяться в грунті та на насінні. Стимулює розвиток хвороби ґрунтова кірка. Заходами боротьби – це протруювання насіння, дотримання сівозміни, якісна підготовка грунту, сівба в оптимальні строки.
    Бактеріоз коренів Хвороба починає розвиватися ще з осені –  утворюється порожнина з наступним побурінням серцевини всередині кореневої шийки та корінців. Навесні така коренева система ослизнюється і загниває. Розетка листків легко відривається. Уражені рослини здебільшого гинуть. Стимулюючим фактором у розвитку хвороби є значні коливання температури у ранньовесняний період, що досить характерно для умов західного регіону. Посіви, уражені бактеріозом, характеризуються досить низькою зимостійкістю. Заходи боротьби – дотримання сівозміни та необхідного співвідношення добрив при їх внесенні, якісна підготовка ґрунту, виконання технологічних операцій в оптимальні строки.
    Циліндроспороз Хвороба проявляється на листках у вигляді невеликих світло-зелених плям, які пізніше набувають світло-коричневого кольору. На стеблах плями довжиною в кілька сантиметрів, коричневого або світло-коричневого кольору. Ріст стебел здебільшого припиняється, бутони темніють і набувають вигляду обморожених. Заходи: дотримання сівозміни і технології вирощування, протруювання насіння. 
    Альтернаріоз Хвороба проявляється у вигляді бурої плямистості на стеблах, а особливо на стручках –  під час їх утворення та дозрівання у вологу погоду. Пізніше в місцях плям з'являється чорний густий наліт. Сильне ураження хворобою викликає передчасне дозрівання: стручки розтріскуються й утворюється недорозвинене насіння. Заходи  боротьби – це дотримання сівозміни і технології вирощування, протруювання насіння, обприскування посівів хімічними препаратами (фолікур, ровраль і т.д.).

 

 


 
Назад

юридическая консультация