Амарант Введіть вашу поштову адресу для підписки на новини нашого сайту
10.10.2008

    Амарант (щириця) – високопродуктивна однорічна культура. Використовується в кормовиробництві (надземна маса – на зелений корм, силос, трав’яну муку, як білковий концентрат, зерно – на корм для птахів), у кондитерській, хлібобулочній, фармацевтичній, парфумерній промисловостях, у дитячому харчуванні, а також  у озелененні як квітниково-декоративна  культура.
     В культурі найбільш розповсюджений амарант волотистий – А. paniculatus L., хвостатий – A.сaudatus L.,  білонасінний –  A. leucospermus S. Wats.
     Батьківщиною більшості видів амаранту вважають Північну і Тропічну Америку (Мексику, Аргентину, Венесуелу, Перу). В Україні всебічні інтродукційні та селекційні дослідження з видами роду амарант проводяться з другої половини 70-х років ХХ сторіччя у відділі нових культур Національного ботанічного саду ім.М.М.Гришка НАН  України (НБС).
     Амарант (щириця) відноситься до родини амарантових – щирицевих (Amaranthaceae). У світовій флорі налічується понад 800 видів і низка міжвидових гібридів амарантів. В Україні зустрічаються 12 видів, включаючи завезені із Західної півкулі і місцеві щириці.
    Основними достоїнствами амаранту є інтенсивне зростання, невибагливість до ґрунтів, висока посухо- і солестійкість, стійкість до хвороб, пластичність, легка адаптивність до різних умов середовища, висока продуктивність зеленої маси і насіння та поживна цінність.
    Амарант може широко використовуватися в їжу. З листків молодих рослин готується цінний салат. Насіння його за смаком нагадує горіх.
    Для амаранту характерним є висока насіннєва продуктивність. Біологічна врожайність різних сортів в зоні Полісся України становить від 3,5 до 8,6 т/га. Реальна насіннєва продуктивність досягає 1,2-2,5 т/га. В господарствах при дотриманні елементів технології вирощування отримують 0,8-1,5 т/га якісного насіння.
     Амарант як нова культура перспективна, особливо в посушливих умовах. Можливості рослини вивчені поки недостатньо. Він може широко використовуватися для приготування силосу в чистому виді і у суміші з іншими культурами. До позитивних якостей амаранту, крім посухостійкості, відносять поїдаємість, можливість тривалий час використовуватися в зеленому конвеєрі. Крім того, що рослини не знижують кормові достоїнства від фази стеблування до цвітіння, період годівлі може бути продовжений за рахунок посіву в 2-3 строки з інтервалами в 10-15 діб. Тому його можна вирощувати як проміжну культуру у післяукісних та післяжнивних посівах. В умовах південного Полісся та північного Лісостепу  оптимальні строки останньої сівби – початок ІІІ декади липня.
    Амарант високоврожайна культура. Сорти Національного ботанічного саду ім.М.М.Гришка  НАН України у виробничих посівах у різних умовах зон Полісся та Лісостепу забезпечують від 25-30 до 80-120 т/га зеленої маси.

    Зелена маса амаранту добре поїдається різними видами сільськогосподарських тварин. З фази викидання волоті до утворення насіння поїдаємість амаранту незначно знижується і становить від 88 до 98%. Поживні речовини в зеленій масі найбільш високим коефіцієнтом  перетравності вирізняються у фазі викидання волоті. 
    У 100 кг зеленої маси амаранту залежно від фази використання міститься 9-12 кг кормових одиниць, у такій же кількості сухої речовини – 57-69 кг кормових одиниць.
     Зелена маса амаранту має високу енергетичну поживність. В 1 кг зеленого корму амаранту вихід валової енергії  становить 2,3-2,5 і обмінної – 1,1-1,3 МДж. 
    Цінним хімічним складом відрізняється силос амаранту. У ньому міститься 23,6% сухої речовини, 3,5 – протеїну, 1,9 – білку, 9,6 – БЕР, 0,9 – ліпідів, 5,5 – клітковини і 4,2% – золи. Вміст кормових одиниць на 100 кг маси силосу досягає 16,2 кг, перетравного протеїну – 2,4 кг. На кормову одиницю припадає 149 г перетравного протеїну. Перетравність протеїну амаранту становить 68%, білку – 48, ліпідів – 62, клітковини – 56, БЕР – 69%.

    МОРФОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

     Амарант у культурі – однорічна, високоросла, облистнена рослина. Стебло неправильно-округле, жолобоподібне, пряме, сягає висоти від 120 до 200 см і більше, зелене, червоне, жовтогаряче. Листки довгочерешкові, яйцевидно-ромбічні, загострені, шорсткі і, залежно від видових та сортових особливостей мають різне забарвлення від світло-зеленого до пурпурового.  Суцвіття – велика пряма волоть, у верхівці нахилена, у хвостатих видів – як довга волоть. Насіння чорне, біле, рожеве, кремове, дрібне, плівчасте, лінзоподібне чи сочевицеподібне, з кільцевим зародком, блискуче. Насіння зберігає схожість 8-10 років. Маса 1000 шт. – 0,4-0,6 г. Квітки двополі безпелюсткові. Чашолистків – 4-5, тичинок – 3-5, рилець – 2-3, зав'язь одногніздова, з одним сім’язачатком.
    Коренева система амаранту стрижнева,  у  верхній частині помітно потовщена, дуже розгалужена в орному шарі. Корінь  недостатньо могутній і нерідко вивалюється під тиском надземної маси.
    Оптимальна температура повітря для росту і розвитку амаранту +350С, однак рослина добре себе почуває при різних перепадах денних і нічних температур. Температура +20...+250С особливо сприятлива для його швидкого  росту.
    За посухостійкістю амарант відноситься до групи так званих С4 – рослин субтропічного і тропічного походження. З високоефективним С4-фотосинтезом зв'язані висока біологічна продуктивність і низький транспіраційний коефіцієнт цих рослин. 
    Потреба амаранта у волозі в 2,0-2,5 рази менша, ніж у бобових і злакових культур на одиницю синтезованої органічної речовини. 
   Однією з важливих біологічних особливостей амаранту є екологічна пластичність і адаптивність, що виявляється в його пристосованості  до різних грунтово-кліматичних умов.
    До основних екологічних факторів, що впливають на розвиток амаранту, відносяться тепловий режим, вологість, тип ґрунту, ФАР і конкурентноздатність в агрофітоценозах з сегетальною рослинністю.
    Амарант світлолюбна рослина. Добрий ріст та розвиток його відбувається тільки при розрідженому стані рослин.
Амарант потребує внесення значних доз добрив. З врожаєм 10 т/га сухої речовини він виносить 150-175 кг N, 90-100 – Р2О5, 450-550 – К2О, 210-250 – СаО, 80-100 кг – Mgo. Завдяки цьому при середньому і високому рівнях родючості в грунт вносять N120-140Р60-80К140-160, при низькому – дозу добрив збільшують на 20-25%. 
    Амарант – культура, яка здатна формувати велику листкову поверхню. Максимальних розмірів вона досягає у фазі цвітіння, приблизно через 55-60 діб після сходів. На ділянках, удобрених азотом, площа листків у цей період становить 97-136 тис.м2/га, на фоні Р60К90 – 80 тис.м2/га. При подальшій вегетації рослин у результаті відмирання нижніх найбільш великих листків, листкова поверхня зменшується.  
    Відмінною біологічною особливістю амаранту є те, що він на різних стадіях вегетації протягом 3-4 тижнів після сівби росте повільно і сильно пригнічується бур'янами. Без захисту від бур'янів амарант часто не витримує конкуренції з сегетальною рослинністю, особливо це відноситься до зріджених посівів.

    СОРТИ

     В Державний реєстр сортів рослин України на 2003 рік  занесено 20 сортів амаранту, які рекомендовані для вирощування у різних агрокліматичних зонах. Основні напрямки використання створених в Україні сортів амаранту наступні: зерновий – 'Ацтек', 'Галицька', 'Жайвір', 'Котигорошок',  'Легінь', 'Орхідея', 'Поліщук', 'Ультра', 'Лєра', 'Сем'; силосний – 'Атлант', 'Кармін', 'Кремовий ранній', 'Скіф', 'Стерх', 'Садівський'; квітниково-декоративний – 'Надія', 'Роганський', 'Вогняна кулька', 'Рушничок'.

    ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

     Амарант розміщують у кормових і польових сівозмінах. Попередниками його можуть бути однорічні і багаторічні трави, зернові і зернобобові культури, картопля, кормовий буряк та інші просапні культури. 
    Головна задача обробітку грунту під амарант – боротьба з бур'янами, її вирівнювання, заробка добрив. Після стерньових попередників проводять перше лущення стерні в два сліди на глибину 6-8 см. На засмічених ділянках через 10-12 діб після першого проводять друге лущення на глибину 10-12 см. Осінню проводять зяблеву оранку.
     Навесні  закривають вологу важкими боронами в два сліди. 
     Перед сівбою ґрунт ретельно вирівнюють, доводять до дрібногрудкуватого стану, коткують. Першу весняну культивацію проводять на глибині 8-10 см, другу – 6 –8, передпосівну – 3-5 см.
     Своєчасна і високоякісна підготовка ґрунту дає можливість провести рівномірну заробку насіння, забезпечує одержання дружніх сходів.
     Амарант на зелений корм рекомендується вирощувати у широкорядних посівах на 45, 60, 70 см і у звичайних рядкових – 15 см (особливо в післяукісних та післяжнивних посівах).  Норма висіву при широкорядних посівах становить 0,6-0,8 кг/га, при звичайних рядкових – 1,2-1,5 кг/га. Для сівби  амаранту використовується овочеві (СОН-2,8, СОН-4,2), трав'яні та інші сівалки точного висіву.
    Насіння амаранту проростає при температурі +6...+80С. Інтенсивне проростання насіння відбувається при температурі +20...+250С. У весняних строках сівби сходи з'являються через 10-12 діб, а при літніх – 4-5 діб. Сходи амаранту  дрібні і залежно від сортових та видових особливостей мають різне забарвлення – від зеленого до червоного. На початку вегетації вони ростуть повільно.  
    При сівбі у ІІІ декаді квітня-І декаді травня через 65-70 діб одержується врожай на початку кормової стиглості. Післяукісні посіви доцільно проводити наприкінці червня-на початку липня (не пізніше 20 липня). Так, при післяукісному посіві після озимих на зелений корм, вегетація рослин до початку цвітіння тривала 75 діб.
     Для кращого контакту насіння амаранту з ґрунтом поле після сівби коткують кільчасто-зубчастими котками. Опади, що випадають після сівби, можуть привести до утворення на ґрунті кірки, що ускладнює появу сходів, затримує ріст і розвиток рослин, тому її варто руйнувати легкими кільчастими котками. Після появи сходів при необхідності можна боронувати  посіви поперек рядків.
     Для боротьби з бур'янами застосовуються боронування, міжрядний обробіток, хімічна прополка. Ефективність захисту посівів від бур'янів багато в чому визначається агротехнічними прийомами, такими, як вибір ділянки,  підготовка ґрунту, строки сівби, своєчасний догляд за посівами.
     Як тільки добре позначаться рядки, необхідно провести перший обробіток міжрядь на глибину 3-4 см. 
     Другий міжрядний обробіток проводять через 12-16 діб після першого. Глибина обробітку – 5-6 см.  На сильно засмічених ділянках необхідно застосовувати хімічний метод захисту амаранту від бур'янів. У боротьбі з однорічними дводольними і злаковими бур'янами ефективними є ґрунтові гербіциди. Вони застосовуються після сівби амаранту, до його сходів по чистій від бур'янів поверхні ґрунту, що дозволяють знищити до 90-96% однорічних бур'янів. 
    Насінництво амаранту має певні особливості. Він вирізняється високим коефіцієнтом розмноження. 1 га насінника при середній врожайності забезпечує 1000-1500 га посівних площ і при високій врожайності – до 2500 га. Тому для потреб колективного чи фермерського господарства необхідна невелика площа під насінники  амаранту від 2-3 до 50 соток. Площа відбирається на добре вирівняних, чистих від бур’янів, середньої родючості (некислих) грунтах. Оптимальний строк сівби – І-ІІ декада травня. Норма висіву – 1,0-1,2 кг/га. Глибина заробки насіння – 15-25 мм. До і після сівби обов’язково необхідно  ущільнювати грунт. Основні прийоми догляду за насінниками не відрізняються від вирощування  амаранту на корм.
    Дозрівання ранньостиглих сортів починається у І-ІІ декаді серпня і відбувається дружньо, тому їх можна збирати механізовано, прямим комбайнуванням. До ранньостиглих сортів, районованих в Україні відносяться 'Кремовий ранній', 'Ультра', 'Жайвір'. Пізньостиглі високопродуктивні  кормові сорти ('Стерх', 'Ельбрус') дозрівають недружньо,  інколи до пізньої осені і через це збирання необхідно проводити вибірково. Потім досушувати на току та обмолочувати стаціонарно комбайнами чи молотарками.
Після обмолоту насіння амаранту очищують від домішок, досушують до вологості 9-12%  та зберігають у сухому місці.

 

 

 
Назад

юридическая консультация